Віталій Ткачук: я не знаю де оздоровлюватимуться наші діти!

| Друк |

П'ятниця, лип. 05 2013

Кожного літа владники розповідають про можливості оздоровлення дітей у стаціонарних таборах області, про найкращі умови перебування там школярів та про низькі ціни на путівки. Все б гарно, якби не одне – запримітив жахливу тенденцію руйнування, фактично стирання з мапи, чи не найкращих місць відпочинку для малечі. Днями побував на Сторожинеччині – у таборах «Золотий колос» (с Панка) та «Стара Жадова». Руїни лиш залишились від тих місцин, де колись лунав жвавий дитячий сміх, радощі та хороший настрій. Гадаю, багато з нас пам’ятає ці табори, позаяк туди ми їхали кожного літа на оздоровлення, а наступного року з нетерпінням чекали чергової захоплюючої поїздки.

От і проста констатація факту – факту бездіяльності та байдужості до нашого майбутнього – дітей. Кожні три-чотири роки з Чернівецької області зникає щонайменше один оздоровчий чи відпочинковий заклад для школярів, дітей нікуди вести відпочивати, їм нічого показати (хіба покинутий та занедбаний графський маєток), нічого розповісти, нічого сказати.

Поки що вселяє шматок надії той факт, що знайшовся інвестор, котрий готовий вкладати великі гроші на реконструкцію та відновлення бальнеологічного санаторію «Брусниця». Гадаю, що вже найближчим часом цей заклад стане потужним оздоровчим центром не лише для всього Західного регіону держави, а й для всієї України. Принаймні, мені б цього дуже хотілось, адже буковинські води, наше чисте повітря, чародійна природа та мальовничі пейзажі не даремно відомі усьому світові. Переконаний, що якби не такі люди – і в «Брусницю» б заросла стежка, роками б не ступала людська нога і як результат – захаращені приміщення, відсутність робочий місць, занепад тощо. Позитив, який має тішити кожного з нас – є! І саме тому ми, молоді політики, хочемо будувати здорову країну та виховувати здорову націю. Щонайменше для цього потрібно створити найкращі умови для гідного виховання дітей, їх відпочинку, всебічного розвитку. Ми прагнемо найкращого майбутнього, бо НАМ ТУТ ЖИТИ!